Опубліковано
28 березня 2017
року,
12:30
«Ми всі – актори на сцені театру життя», – народний артист України Едуард Сребницький
1691
У його голосі – сила, особливе темброве забарвлення, чистота й об'ємність звучання. Едуард Сребницький – провідний тенор театру опери й балету Дніпра, народний артист України. Його творчий шлях – завдовжки в півстоліття. У репертуарі – майже 150 ролей. Каже, визнання приходить не тільки завдяки таланту, а й копіткій роботі над собою. Володар унікального голосу – герой рубрики ДніпроОДА «Наші люди».
Затихнув гомін, згасло світло, розсунулась завіса – і зал наповнився високим співочим тенором. Його володар – соліст театру опери й балету Дніпра Едуард Сребницький. Він розпочав театральну діяльність понад півстоліття тому. Це – дата, у яку вмістилася непересічна доля.
«Зичний голос дістався мені від матері. Вона були артистичною і постійно співала, – пригадує артист. – А ще я обожнював слухати радіо. Там часто транслювали опери, які виконували відомі тенори. Тоді я дізнався, що і в мене тенор. Розкрила талант шкільна самодіяльність».
Едуард Сребницький закінчив Челябінський політех і попрацював інженером-конструктором у проектному бюро. Та мрія про оперу тримала цупко. Тому вступив до вечірньої музичної школи, а потім – до консерваторії.
У 1969-му його відрядили до Дніпра в Міністерство чорної металургії. «Місто сподобалося: річка, клімат, культура. Шкодував за одним – що не було тут оперного театру. Незабаром він з’явився. Мене взяли характерним тенором. Кажуть, конкурс був великий: 40 людей на місце», – говорить Едуард Сребницький.
Пам’ятає, що до театру опери й балету Дніпра прийшов 5 квітня 1974 року. Спочатку співак виконував ролі другого плану. Потім перейшов на головні партії. Дебют – у «Травіаті» та «Кармен».
Він один з небагатьох, кому під силу виконати складну роль принца Калафа в опері «Принцеса Турандот». Без репетицій може заспівати Манріко в опері «Трубадур» чи Радамеса в «Аїді». А якщо треба, то навіть може в авральному режимі врятувати виставу.
«Якось до театру зателефонував посол Естонії в Україні і заблагав у слухавку: «У нас зривається «Кармен», допоможіть»! Мене терміново відкомандирували до Таллінна. Ситуацію врятував», – посміхається митець.
Витоки його гастрольного життя – у 92-му. Тоді театр вирушив до Парижу з оперою «Кармен». З тих пір Едуард Сребницький об’їздив півсвіту. Виступав на сценах Франції, Німеччини, Іспанії, Португалії, Данії, Швейцарії, Великобританії, Нідерландів, Таїланду, Лівану.
На запитання, як голос витримує такі навантаження, відповідає з усмішкою: «Займаюся фізкультурою й дихальною гімнастикою, правильно харчуюся, не палю та веду активний образ життя. Актор повинен повсякчас бути у формі».
У родині Сребницьких ціла династія творчих особистостей. Мистецьким шляхом пішов молодший син Олексій: він співає в Харківській опері. Внучка – балерина, онук – скрипаль.
Цьогоріч Едуард Сребницький святкуватиме 80-річний ювілей. З висоти прожитих років каже, що всі ми – актори на сцені театру під назвою життя.
«Робота оперного тенора непроста. Виконую партії вживу, без фонограми. Позаду – сотні сценаріїв, образів, жестів, кроків і звуків. Театр – то моє життя. Часом важко розпізнати: граєш, щоб жити, чи живеш, аби грати», – зізнається Едуард Сребницький.
Нова рубрика ДніпроОДА «Наші люди» – про цікавих, талановитих, працьовитих і цілеспрямованих мешканців Дніпропетровщини. Знаєте людину, чия історія захоплює та надихає? Напишіть про неї та надішліть розповідь разом з фото на електронну адресу nashiludi8@gmail.com.
Едуард Сребницький – провідний тенор театру опери й балету Дніпра, народний артист України.
Він на театральній сцені – понад півстоліття.
Виконав майже 150 ролей.
«Робота оперного тенора непроста. Позаду – сотні сценаріїв, образів, жестів і звуків. Театр – то моє життя. Часом важко розпізнати: граєш, щоб жити, чи живеш, аби грати», – зізнається Едуард Сребницький.
Затихнув гомін, згасло світло, розсунулась завіса – і зал наповнився високим співочим тенором. Його володар – соліст театру опери й балету Дніпра Едуард Сребницький. Він розпочав театральну діяльність понад півстоліття тому. Це – дата, у яку вмістилася непересічна доля.
«Зичний голос дістався мені від матері. Вона були артистичною і постійно співала, – пригадує артист. – А ще я обожнював слухати радіо. Там часто транслювали опери, які виконували відомі тенори. Тоді я дізнався, що і в мене тенор. Розкрила талант шкільна самодіяльність».
Едуард Сребницький закінчив Челябінський політех і попрацював інженером-конструктором у проектному бюро. Та мрія про оперу тримала цупко. Тому вступив до вечірньої музичної школи, а потім – до консерваторії.
У 1969-му його відрядили до Дніпра в Міністерство чорної металургії. «Місто сподобалося: річка, клімат, культура. Шкодував за одним – що не було тут оперного театру. Незабаром він з’явився. Мене взяли характерним тенором. Кажуть, конкурс був великий: 40 людей на місце», – говорить Едуард Сребницький.
Пам’ятає, що до театру опери й балету Дніпра прийшов 5 квітня 1974 року. Спочатку співак виконував ролі другого плану. Потім перейшов на головні партії. Дебют – у «Травіаті» та «Кармен».
Він один з небагатьох, кому під силу виконати складну роль принца Калафа в опері «Принцеса Турандот». Без репетицій може заспівати Манріко в опері «Трубадур» чи Радамеса в «Аїді». А якщо треба, то навіть може в авральному режимі врятувати виставу.
«Якось до театру зателефонував посол Естонії в Україні і заблагав у слухавку: «У нас зривається «Кармен», допоможіть»! Мене терміново відкомандирували до Таллінна. Ситуацію врятував», – посміхається митець.
Витоки його гастрольного життя – у 92-му. Тоді театр вирушив до Парижу з оперою «Кармен». З тих пір Едуард Сребницький об’їздив півсвіту. Виступав на сценах Франції, Німеччини, Іспанії, Португалії, Данії, Швейцарії, Великобританії, Нідерландів, Таїланду, Лівану.
На запитання, як голос витримує такі навантаження, відповідає з усмішкою: «Займаюся фізкультурою й дихальною гімнастикою, правильно харчуюся, не палю та веду активний образ життя. Актор повинен повсякчас бути у формі».
У родині Сребницьких ціла династія творчих особистостей. Мистецьким шляхом пішов молодший син Олексій: він співає в Харківській опері. Внучка – балерина, онук – скрипаль.
Цьогоріч Едуард Сребницький святкуватиме 80-річний ювілей. З висоти прожитих років каже, що всі ми – актори на сцені театру під назвою життя.
«Робота оперного тенора непроста. Виконую партії вживу, без фонограми. Позаду – сотні сценаріїв, образів, жестів, кроків і звуків. Театр – то моє життя. Часом важко розпізнати: граєш, щоб жити, чи живеш, аби грати», – зізнається Едуард Сребницький.
Нова рубрика ДніпроОДА «Наші люди» – про цікавих, талановитих, працьовитих і цілеспрямованих мешканців Дніпропетровщини. Знаєте людину, чия історія захоплює та надихає? Напишіть про неї та надішліть розповідь разом з фото на електронну адресу nashiludi8@gmail.com.
Едуард Сребницький – провідний тенор театру опери й балету Дніпра, народний артист України.
Він на театральній сцені – понад півстоліття.
Виконав майже 150 ролей.
«Робота оперного тенора непроста. Позаду – сотні сценаріїв, образів, жестів і звуків. Театр – то моє життя. Часом важко розпізнати: граєш, щоб жити, чи живеш, аби грати», – зізнається Едуард Сребницький.
Завантажуємо ще