Понівечені 80 приватних осель та 19 багатоповерхівок. Побиті 2 заклади освіти і амбулаторія. Потрощені магазини, аптека та автівки. А головне – й досі тремтять від пережитого жаху мешканці атакованого ворогом житлового масиву Дніпра. Що вони згадують про ніч, коли прокинулися від вибухів, у матеріалі ОВА.

«Вибуховою хвилею мене відкинуло на дитяче ліжко. Малий одразу почав плакати. Схопивши його, побігла в бік коридору. Та вхідні двері трохи перекосило. Не могли відкрити. Чоловік допоміг», – пригадує мешканка понівеченої через ракетну атаку багатоповерхівки Вікторія. 

Сама жінка потрохи оговтується. Та переживає за сина, якому немає ще двох років. З годину не могла заспокоїти його після вибухів. Не впевнена, що такий шок і стрес просто минеться.

Ледь стримує емоції й Людмила. 15 років вона створювала затишок у своєму будинку. Мить – і він вже без вікон. Понівечений також дах.

«Зрозуміти нічого не встигла. Вибухнуло і ми вискочили, побігли. Куди, навіщо… Все навколо сипалося. Звідусіль скло. Просто жах. Чоловіка посікло. Весь у крові. Вона на торсі, голові. Тяжко», – розказала господарка потрощеного через ракетну атаку приватного будинку Людмила.

Студентка Маргарита серед ночі змушена була стукати до сусідів по гуртожитку. Спускаючись вниз, дівчина бачила побиті вікна на всіх поверхах. Подекуди погнуті двері.

«Десь бабусь заблокувало. Ми допомагали вибратися. А ще – ми не розуміли, що саме трапилося. Єдине усвідомлення – десь неподалік і дуже страшно. Бо такий звук наче грім, але ти усвідомлюєш – це не він», – поділилася мешканка дніпровського гуртожитку, потрощеного через ракетну атаку, Маргарита. 

Натомість завтра вона б мала відзначати свої два роки у Дніпрі. До обласного центру виїхала з окупованого Енергодару. Сподівалася на спокій, але й тут ворог не полишає у спокої мирних. Та попри все Маргарита впевнена – маємо вистояти і перемогти.