Опубліковано
14 червня 2017
року,
09:30
«По парним числам здаю кров, по непарним – ходжу на рибалку» – донор-дніпрянин Володимир Синельников (LIFESTORY)
1198
«Здай кров – врятуй життя» – таким благородним вчинком вимірює своє життя 40-річний Володимир Синельников. Працівник муніципальної поліції Дніпра, за сумісництвом – донор з багаторічним стажем. За званням «почесного» не женеться, натомість найбільшою нагородою вважає просте людське «Спасибі». До Всесвітнього дня донора він – герой рубрики ДніпроОДА «Наші люди».
Володимир Синельников вперше став донором, коли йому було за 20-ть. Пригадує: тоді терміново знадобилася донорська кров для вагітної дружини товариша. Володимир не залишився осторонь – відгукнувся на прохання друга. З того часу здає кров регулярно.
«Здавати кров натщесерце не варто, краще перекусити. До сніданку включити кашу на воді, солодкий чай та сухе печиво. І, звичайно, не забути прихопити з собою гарний настрій», – так окреслює Володимир пункти, необхідні для здачі кров без стресу для організму.
Здавати кров та її компоненти чоловік іде з упевненістю – адже вони обов’язково стануть комусь у пригоді. Це усвідомлення закріпилося у нього ще більше з початком війни на Донбасі.
«Кров здаю хвилин 15, а на її складові потрібно близько години. Коли одна рука підключена до системи, іншою тримаю книгу й читаю. Тоді час летить непомітно», – говорить донор.
Володимиру не потрібно щоразу долати страх, йдучи до обласної станції переливання крові. Білі лікарські халати та кров «намозолили» очі, коли свого часу працював на «швидкій». Однак адреналін все одно лоскоче нерви, коли гостра голка проколює вену.
«Це нагадує стрибки з парашутом. Перший крок у повітря робиш спокійно й навіть з бравадою, а ось стрибаючи вдруге, вже знаєш справжні відчуття», – ділиться враженнями Володимир.
За своє життя Володимир Синельников здавав кров з півсотню разів. Однак за званням «Почесний донор» не женеться. Колеги вже й так дали йому це звання позаочі.
«По парним числам здаю кров, по непарним – ходжу на рибалку. До речі, рибалкою я «хворію» – і «лікуватися» не збираюся», – посміхається Володимир.
Серед його знайомих та рідних охочих бути донором немає, та Володимир не засуджує їхній вибір.
«Донорська кров потрібна завжди. Проте обирати цей шлях треба свідомо. Багато хто готовий стати донором, однак не може це зробити через стан здоров’я. Є чимало протипоказань, які ставлять хрест на донорстві», – зазначає він.
Власне здоров’я чоловік укріплює збалансованим харчуванням, спортом та активним відпочинком. Тим більше, професія поліцейського також вимагає гарної фізичної підготовки.
«У цей святковий день бажаю всім донорам міцного здоров’я. Якщо його не буде, ми не зможемо ділитися кров’ю й рятувати життя», – побажав «колегам» Володимир Синельников.
Рубрика ДніпроОДА «Наші люди» – про цікавих, талановитих, працьовитих і цілеспрямованих мешканців Дніпропетровщини. Знаєте людину, чия історія захоплює та надихає? Напишіть про неї та надішліть розповідь разом з фото на електронну адресу nashiludi8@gmail.com.
«По парним числам здаю кров, по непарним – ходжу на рибалку» – донор-дніпрянин Володимир Синельников
Володимир Синельников вперше став донором, коли йому було за 20-ть. Пригадує: тоді терміново знадобилася донорська кров для вагітної дружини товариша. Володимир не залишився осторонь – відгукнувся на прохання друга. З того часу здає кров регулярно.
«Здавати кров натщесерце не варто, краще перекусити. До сніданку включити кашу на воді, солодкий чай та сухе печиво. І, звичайно, не забути прихопити з собою гарний настрій», – так окреслює Володимир пункти, необхідні для здачі кров без стресу для організму.
Здавати кров та її компоненти чоловік іде з упевненістю – адже вони обов’язково стануть комусь у пригоді. Це усвідомлення закріпилося у нього ще більше з початком війни на Донбасі.
«Кров здаю хвилин 15, а на її складові потрібно близько години. Коли одна рука підключена до системи, іншою тримаю книгу й читаю. Тоді час летить непомітно», – говорить донор.
Володимиру не потрібно щоразу долати страх, йдучи до обласної станції переливання крові. Білі лікарські халати та кров «намозолили» очі, коли свого часу працював на «швидкій». Однак адреналін все одно лоскоче нерви, коли гостра голка проколює вену.
«Це нагадує стрибки з парашутом. Перший крок у повітря робиш спокійно й навіть з бравадою, а ось стрибаючи вдруге, вже знаєш справжні відчуття», – ділиться враженнями Володимир.
За своє життя Володимир Синельников здавав кров з півсотню разів. Однак за званням «Почесний донор» не женеться. Колеги вже й так дали йому це звання позаочі.
«По парним числам здаю кров, по непарним – ходжу на рибалку. До речі, рибалкою я «хворію» – і «лікуватися» не збираюся», – посміхається Володимир.
Серед його знайомих та рідних охочих бути донором немає, та Володимир не засуджує їхній вибір.
«Донорська кров потрібна завжди. Проте обирати цей шлях треба свідомо. Багато хто готовий стати донором, однак не може це зробити через стан здоров’я. Є чимало протипоказань, які ставлять хрест на донорстві», – зазначає він.
Власне здоров’я чоловік укріплює збалансованим харчуванням, спортом та активним відпочинком. Тим більше, професія поліцейського також вимагає гарної фізичної підготовки.
«У цей святковий день бажаю всім донорам міцного здоров’я. Якщо його не буде, ми не зможемо ділитися кров’ю й рятувати життя», – побажав «колегам» Володимир Синельников.
Рубрика ДніпроОДА «Наші люди» – про цікавих, талановитих, працьовитих і цілеспрямованих мешканців Дніпропетровщини. Знаєте людину, чия історія захоплює та надихає? Напишіть про неї та надішліть розповідь разом з фото на електронну адресу nashiludi8@gmail.com.
«По парним числам здаю кров, по непарним – ходжу на рибалку» – донор-дніпрянин Володимир Синельников
Завантажуємо ще