У Голубівці Перещепинської громади попрощалися з загиблим бійцем 93-ї окремої механізованої бригади Сергієм Компанійцем. Він пішов боронити українську землю в 2014-му. Один із «кіборгів», що захищав Донецький аеропорт. Загинув у боях під Ізюмом на Харківщині. В останню путь Героя проводжало все село. 

У рідній Голубівці Сергія Компанійця поважали. Односельці кажуть, завжди пам’ятатимуть. Як працьовитого та непосидючого. Усміхненого і невгамовного. Готового прийти на допомогу.

«Сергію неодноразово казали, коли навідувався додому: кидай все і повертайся до мирного життя. Він неодмінно відповідав: хто, як не я», – розповів брат загиблого Олександр Компанієць.

Сергій добре порався по господарству, каже його дядько Микола Радловський. Міг гори звернути. І траву покосити, і картоплю посадити, і город прополоти.

«Сергій був дуже хорошою людиною. На полі бою не залишав своїх. Вивозив і поранених побратимів, і тіла загиблих. У селі його знають як добру безвідмовну людину, готову поділитися останнім», – сказав Микола Радловський. 

Вчителька Сергія згадує, як той напередодні контрольної віддав однокласникам свої запасні зошити. Навіть собі не залишив. Тож довелося іти купувати. На урок запізнився.

«Якось заходжу в клас – дошка брудна. Запитую, хто черговий. Мовчать. Тоді Сергій встає. «Компанієць, то ти черговий?» «Ні, не я. Та зі мною нічого не станеться, якщо я витру дошку», – згадує вчителька української мови та літератури Неля Славна. 

Вона додала: низький уклін батькам, що виховали такого сина. Який віддав життя за нас.

Сергію Компанійцю було 46-ть. У нього залишилися батьки, брат та 16-річний син Олександр.