В Обласній універсальній науковій бібліотеці презентували книгу «І в України – твоє обличчя. 600 дат і подій з історії Петриківки». Видання присвячене 250-річчю селища.  Книжка у форматі хроніки. Автор – журналіст, письменник та краєзнавець Микола Чабан. Каже, там зібрав події з життя краю від першої згадки до сьогодення.

«Знаменитий розпис, Петро Калнишевський. Зазвичай така коротка історія Петриківки. Насправді це славетний край. Захотілося розповісти про нього більше. Провів величезну пошукову роботу. Наповнив ключовими датами. Серед цікавих, зокрема, Петриківська битва 1941 року. Мало хто про неї знає», – зазначив Микола Чабан. 

Директорка Петриківського музею етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва Любов Юхименко підтверджує: історія їхнього селища сягає глибини віків.

«Саме тут ніколи не було кріпаччини. Оселялися вільні козаки. Жінки займалися господарством, виховували дітей. Ввечері вишивали, співали. А ще оздоблювали малюнками помешкання», – сказала Любов Юхименко. 

Вона додала, що люди були вільними, тому і народилося красиве мистецтво Петриківський розпис. Зараз – нематеріальна спадщина ЮНЕСКО.

Майстер Петриківського розпису Микола Іщук малює вже понад півстоліття.

Він один із тих, хто прикрасив бомбосховище місцевого дитячого садочку. А ще разом з іншими художниками «заквітчав» військовий гелікоптер.

Каже, в селищі кожен другий має творчий хист.

«Я хочу передати свої знання та вміння молодому поколінню. Ще ми майстер-класи для переселенців проводимо. Особливо дітям цікаво. Пробують калинку пальчиком «тикати», «петушинку поставити», – розповів митець.

Нині у громаді мешкає майже 25 тис людей. Переселенець – кожен десятий.

«Для мене Петриківщина – це серце України. В нас неймовірні люди. Під час війни ми згуртувалися ще більше. Опікуємося переселенцями, займаємося волонтерством. Звичайно продовжуємо берегти свою культурну спадщину», – розповіла Петриківський селищний голова Наталія Коваленко.

Жінки зорганізувалися і плетуть маскувальні сітки.

Готують для захисників смаколики, а ще шиють амуніцію.

Чоловіки виготовляють окопні свічки та перископи.

«Зі звичайної пластикової труби та дзеркал виходить перископ. Аби наші бійці безпечно могли з окопів спостерігати за позиціями ворога. Як то кажуть, все для перемоги. Я на пенсії, не можу без діла сидіти. Чим можу, допомагаю. Ще й трохи козакую, із шаблями вправляюся», – сказав місцевий мешканець Сергій.

Примірники нової книги передадуть до бібліотек у громади. Вони будуть у вільному доступі.