Рятувальники продовжують розбирати завали. Працюють комунальники та поліціянти. А по обидві сторони будинку, який ворог перетворив на руїни, волонтери і небайдужі люди. Вони збирають одяг та продукти харчування. Сортують і роздають постраждалим. А ще – готують та підтримують тих, хто втратив рідних, друзів та дім. 

Про руйнівну силу ракет пані Тетяна знає не з чуток. Вона зі Слов’янська Донецької області. Вороже залізяччя падало неподалік й від її дому. Від війни жінка виїхала до Дніпра. Поселилася неподалік від місця трагедії. І навіть подумати не могла, що у мирному житловому кварталі колись побачить таке. 

«У вересні ракета біля мого дому у Слов’янську впала, але не такої потужності, – пригадує переселенка Тетяна. – Сюди принесла речі для постраждалих. Назбирали з онукою та донькою. Хочемо хоч якось підтримати людей». 

Марина на місці ракетного удару від учора. Разом з іншими містянами вона приймає речі та сортує.

«Фасуємо дитячий, чоловічий та жіночий одяг і взуття у окремі коробки. Щоб зручно було. Приносять і постільну білизну, ковдри, подушки, засоби гігієни», – перелічує жінка. 

Волонтерку Олену така згуртованість дніпрян не здивувала.

«Це у нас, напевне, якийсь дніпровський ген. Ось прийшов сюди дідусь і приніс замотані варенички, які зробив сам. І сказав: нехай люди, які тут допомагають, трішечки набудуть сил. Я теж їла ці вареники і вони дійсно надзвичайні», – розповіла Олена.

Несуть небайдужі і продукти харчування. Як тривалого зберігання, так і овочі. Діляться й тим, що приготували власноруч.

«Вчора нам навіть холодець приносили. Супи, салати, картоплю, вареники, млинці, – ділиться жителька Кам’янського Валентина. –  Ми з принесеного фасуємо пакети для постраждалих. Також годуємо рятувальників, поліцейських, які працюють тут. Для них і бутерброди, і чай». 

Місцева мешканка Олена прийшла на місце трагедії з надією знайти вцілілими документи. Каже, сама живе у сусідньому будинку. Під час вибуху постраждав її 87-річний батько. Пенсіонер був у своїй квартирі на шостому поверсі. Нині від помешкання залишилася половина.

«Тато у кімнаті сидів і все на нього полетіло. Був весь посічений з ніг до голови, скривавлений. Зараз у лікарні. Осколки дістали, пришили вухо, зашили голову. Підвівся вже з ліжка вчора. Поки не їсть нічого й не чує. Я досі не можу спати. Кожну ніч ридаю. Все згадую пережите», – розповіла Олена. 

Жінка пообіцяла батьку, що повезе його святкувати сторіччя до українського Криму. Чоловік звідти родом.

Дніпрянки Ольги під час ракетного удару не було вдома. Це і врятувало.

«Я з сусіднього під'їзду. Квартира є, але непридатна для життя – без вікон, без дверей. Кажуть, що будуть зносити. Чоловік займається цими питаннями. Багато сусідів та знайомих наших загинуло», – сказала Ольга. 

Ракета, що поцілила у дніпровську багатоповерхівку 14 січня забрала життя 40 людей. Серед них – троє дітей. 39 людей врятовані, 76 – поранені.