Опубліковано
15 травня 2017
року,
14:00
До Дня матері команда Валентина Резніченка розповіла про найрідніших людей (ЦІКАВО)
1389
Вони готують найкращі смаколики, завжди підтримують та щиро радіють нашим успіхам. Для них ми завжди лишаємося дітьми. До дня матері про найрідніших людей розповіла команда Валентина Резніченка.
Юрій Голик – радник голови Дніпропетровської ОДА
Юрію Голику пророчили долю музиканта. Та й не дивно: мама грає на фортепіано, а тато – на гітарі.
«Мене виховувала мама – Ірина Аркадіївна. Це людина, яка дала мені освіту та мотивацію працювати. Вона хотіла, аби я став банкіром, маючи для цього математичні здібності. Проте сам я ні дня не працював у банку, вважаючи цю роботу нудною. Вона хотіла познайомити мене із музикою. Та закінчилося це тим, що ми просто викинули піаніно», - розповідає Юрій Голик.
Опановувати ноти класичної музики в дитинстві Юрія Голика вчили репетитори. Та довго втримати теперішнього радника голови ДніпроОДА за музичним інструментом так і не вдалося.
«Ми спробували, в мене не вийшло і ми відмовилися від цієї ідеї. Це дало мені знання, як треба виховувати дітей – треба давати можливість їм робити те, що вони хочуть і до чого прагнуть», - каже Юрій Голик.
До Дня матері особливий подарунок не готував. Звик робити подарунки і радувати маму не тільки на свята. Єдине чого хоче, аби Ірина Аркадіївна більше подорожувала та відпочивала.
Ольга Горб – радник голови Дніпропетровської ОДА
Мама Ольги Горб Любов все життя працювала в ЦУМі. Вона – дуже душевна людина та завжди була лідером у родині. За словами Ольги, з дитинства мама підтримувала її та не обмежувала в свободі вибору.
«Найбільша моя маніпуляція – собака. Класу з третього почала її сильно просити…Я жорстко тероризувала всю сім'ю: мама лягала, а я сиділа поряд, мовчки три хвилини лила сльози градом. Потім вставала, говорила: «Матусю, на добраніч! Я так хочу собаку!». І йшла. Мама витримала рівно тиждень. Дала татові грошей так, щоб на собаку не вистачило. Ми поїхали на ринок, це був січень. Мені дали потримали цуценя пуделя, та купити його ми не могли. Я наплакала собаці на холку так, що у нього з'явилися бурульки. Господиня це побачила і говорить: «Віддавайте скільки у вас є грошей - і собака ваша», - посміхається Ольга Горб
Пудель Чіп був улюбленцем всієї родини протягом 16 років.
«Я досить самостійна людина. Проте якщо є питання, які не можу однозначно вирішити, то звертаюся до мами. Вона - найближча людина, якій можна відкритися, розповісти будь-яку проблему, будь-який біль. Це та людина, яка ніколи не зрадить, і я точно знаю, що їй можна розповідати все», - ділиться Ольга Горб.
Наталія Шуліка – координатор Центру допомоги учасникам АТО
Мама Наталії Шуліки Зоя Василівна все життя працювала на одному місці – ДЗМО, там і з чоловіком познайомилася.
«Я розумію, наскільки правильно мене виховували. Мені давали свободу дій, не ламали через коліно. Наприклад, не контролювали, чи зробила уроки. Я стала самоорганізованою дитиною. Багато читала і часто радилася з мамою, що б ще взяти почитати. З татом грали в шахи. Раз на тиждень ми ходили в театр - переглянула всі балети і опери», - розповідає Наталія Шуліка.
Сім’я Наталії завжди була хлібосольною. Жінка згадує: до них приходило багато гостей, мама пекла смачні пироги. І зараз, незважаючи на поважний вік, Зоя Василівна піклується про своїх подруг: допомагає сходити до комунальних служб, розібратися в квитанціях, пригощає смачненьким.
«Колеги, з якими мама працювала 20 років тому, дзвонять, вітають з усіма святами, приїжджають з інших міст в гості, - ділиться Наталія Шуліка. - В якихось критичних ситуаціях мама веде себе дуже зібрано. Навчилася цього у неї - не впадати в істерику, не панікувати, а зібратися, подумати, прийняти рішення. Сконцентруватися треба сьогодні, а поплакати можна завтра. У мами залізний характер».
Володимир Юрченко – заступник голова Дніпропетровської ОДА
«Мою маму звати Надія Андріївна. Дитячі спогади про неї найтепліші. Пам'ятаю, коли я був у бабусі та дідуся на дачі, просив, щоб мама передавала мені подушку, на якій спала. Я завжди з нетерпінням чекав, коли вона приїде на вихідні», - поділився Володимир Юрченко.
Залишилися з дитинства й веселі спогади.
«Я вчився в російськомовній школі, була можливість не вивчати українську мову. А класним керівником у нас була вчителька української. Коли моя мати прийшла й написала заяву про відмову від цього предмета, вона каже: «А ви впевнені, Надія Андріївна, що ваш син, коли виросте, не буде якимось політиком чи державним діячем? А мама каже: «Та, яким діячем, яким політиком? Зараз я надолужую, вчу українську з викладачем», - сміється Володимир Юрченко.
Зараз через напружений робочий графік з мамою Володимир бачиться рідко.
«Я вже сам доросла людина, у мене двоє дітей, старшому 20. Тим не менш, мама завжди просить: «Будеш ввечері вдома – подзвони». І не важливо: зараз дев’ята, одинадцяти або година ночі. Важливо, що дитина вдома, значить, спати можна спокійно», - розповів Володимир Юрченко.
Іван Начовний – радник голови Дніпропетровської ОДА
«У мене завжди були хороші відносини із батьками, проте мама мала більший вплив на формування моєї особистості», - ділиться Іван Начовний.
За слова Івана, мама завжди м’яко направляла, але ніколи не нав’язувала своїх рішень. Стійко сприйняла й найголовніше чоловіче рішення сина – відправитися на війну захищати Батьківщину.
«Мама спочатку не зрозуміла, що я знаходжуся в АТО. Всю складність ситуації вона усвідомила тільки тоді, коли почали з'являтися перші репортажі з передової. Вона дзвонила, переживала, але героїчно переносила моє перебування там, - розповів Іван Начовний.
Іван додає: ніколи не втрачає зв'язок з мамою, часто приїжджає в гості.
«Найголовніше – це порозуміння. Завжди будуть конфлікти і недомовки, завжди ми як діти будемо «собі на умі». Але треба розуміти, що любов матері безумовна, вона не вимагає доказів, якихось вчинків, героїчних звершень, вона просто є протягом всього життя. Найголовніше - не втрачати зв'язок. Якщо є час - його треба присвячувати батькам, матерям. Зателефонувати, написати і дати знати, що ми, діти, поруч», - вважає Іван.
Віталій Литвин – радник голови Дніпропетровської ОДА
Батько Віталія Литвина – військовослужбовець, служив у різних країнах, тож сім’я багато подорожувала. Багато часу він проводив на роботі, тож Віталія здебільшого виховувала мама – Тамара Михайлівна.
«Не дивлячись на те, що всі мами зазвичай оберігають своїх дітей, моя мама - досить вимоглива. Нас в родині двоє синів, і кожного з нас вона виховувала справжнім чоловіком. Найцінніше - це почуття власної гідності, поняття честі та відповідальності за свої вчинки. Те, що сформовано в мені багато в чому завдяки моїй мамі. Я вдячний їй за це», - поділився Віталій Литвин.
Тамара Михайлівна – фельдшер на «швидкій». З раннього дитинства Віталій вмів непогано орієнтуватися в медичних термінах та знав, як надавати першу допомогу.
«Ще до школи навчитися читати я зміг завдяки мамі. З мамою вперше потрапив на риболовлю, вона вчила мене плавати, - згадує Віталій. - Доки живі наші батьки, ми всі залишаємося дітьми. Я хочу залишатися дитиною для своєї матері дуже довго. Мама, будь здорова, я тебе люблю».
Юрій Голик – радник голови Дніпропетровської ОДА
Юрію Голику пророчили долю музиканта. Та й не дивно: мама грає на фортепіано, а тато – на гітарі.
«Мене виховувала мама – Ірина Аркадіївна. Це людина, яка дала мені освіту та мотивацію працювати. Вона хотіла, аби я став банкіром, маючи для цього математичні здібності. Проте сам я ні дня не працював у банку, вважаючи цю роботу нудною. Вона хотіла познайомити мене із музикою. Та закінчилося це тим, що ми просто викинули піаніно», - розповідає Юрій Голик.
Опановувати ноти класичної музики в дитинстві Юрія Голика вчили репетитори. Та довго втримати теперішнього радника голови ДніпроОДА за музичним інструментом так і не вдалося.
«Ми спробували, в мене не вийшло і ми відмовилися від цієї ідеї. Це дало мені знання, як треба виховувати дітей – треба давати можливість їм робити те, що вони хочуть і до чого прагнуть», - каже Юрій Голик.
До Дня матері особливий подарунок не готував. Звик робити подарунки і радувати маму не тільки на свята. Єдине чого хоче, аби Ірина Аркадіївна більше подорожувала та відпочивала.
Ольга Горб – радник голови Дніпропетровської ОДА
Мама Ольги Горб Любов все життя працювала в ЦУМі. Вона – дуже душевна людина та завжди була лідером у родині. За словами Ольги, з дитинства мама підтримувала її та не обмежувала в свободі вибору.
«Найбільша моя маніпуляція – собака. Класу з третього почала її сильно просити…Я жорстко тероризувала всю сім'ю: мама лягала, а я сиділа поряд, мовчки три хвилини лила сльози градом. Потім вставала, говорила: «Матусю, на добраніч! Я так хочу собаку!». І йшла. Мама витримала рівно тиждень. Дала татові грошей так, щоб на собаку не вистачило. Ми поїхали на ринок, це був січень. Мені дали потримали цуценя пуделя, та купити його ми не могли. Я наплакала собаці на холку так, що у нього з'явилися бурульки. Господиня це побачила і говорить: «Віддавайте скільки у вас є грошей - і собака ваша», - посміхається Ольга Горб
Пудель Чіп був улюбленцем всієї родини протягом 16 років.
«Я досить самостійна людина. Проте якщо є питання, які не можу однозначно вирішити, то звертаюся до мами. Вона - найближча людина, якій можна відкритися, розповісти будь-яку проблему, будь-який біль. Це та людина, яка ніколи не зрадить, і я точно знаю, що їй можна розповідати все», - ділиться Ольга Горб.
Наталія Шуліка – координатор Центру допомоги учасникам АТО
Мама Наталії Шуліки Зоя Василівна все життя працювала на одному місці – ДЗМО, там і з чоловіком познайомилася.
«Я розумію, наскільки правильно мене виховували. Мені давали свободу дій, не ламали через коліно. Наприклад, не контролювали, чи зробила уроки. Я стала самоорганізованою дитиною. Багато читала і часто радилася з мамою, що б ще взяти почитати. З татом грали в шахи. Раз на тиждень ми ходили в театр - переглянула всі балети і опери», - розповідає Наталія Шуліка.
Сім’я Наталії завжди була хлібосольною. Жінка згадує: до них приходило багато гостей, мама пекла смачні пироги. І зараз, незважаючи на поважний вік, Зоя Василівна піклується про своїх подруг: допомагає сходити до комунальних служб, розібратися в квитанціях, пригощає смачненьким.
«Колеги, з якими мама працювала 20 років тому, дзвонять, вітають з усіма святами, приїжджають з інших міст в гості, - ділиться Наталія Шуліка. - В якихось критичних ситуаціях мама веде себе дуже зібрано. Навчилася цього у неї - не впадати в істерику, не панікувати, а зібратися, подумати, прийняти рішення. Сконцентруватися треба сьогодні, а поплакати можна завтра. У мами залізний характер».
Володимир Юрченко – заступник голова Дніпропетровської ОДА
«Мою маму звати Надія Андріївна. Дитячі спогади про неї найтепліші. Пам'ятаю, коли я був у бабусі та дідуся на дачі, просив, щоб мама передавала мені подушку, на якій спала. Я завжди з нетерпінням чекав, коли вона приїде на вихідні», - поділився Володимир Юрченко.
Залишилися з дитинства й веселі спогади.
«Я вчився в російськомовній школі, була можливість не вивчати українську мову. А класним керівником у нас була вчителька української. Коли моя мати прийшла й написала заяву про відмову від цього предмета, вона каже: «А ви впевнені, Надія Андріївна, що ваш син, коли виросте, не буде якимось політиком чи державним діячем? А мама каже: «Та, яким діячем, яким політиком? Зараз я надолужую, вчу українську з викладачем», - сміється Володимир Юрченко.
Зараз через напружений робочий графік з мамою Володимир бачиться рідко.
«Я вже сам доросла людина, у мене двоє дітей, старшому 20. Тим не менш, мама завжди просить: «Будеш ввечері вдома – подзвони». І не важливо: зараз дев’ята, одинадцяти або година ночі. Важливо, що дитина вдома, значить, спати можна спокійно», - розповів Володимир Юрченко.
Іван Начовний – радник голови Дніпропетровської ОДА
«У мене завжди були хороші відносини із батьками, проте мама мала більший вплив на формування моєї особистості», - ділиться Іван Начовний.
За слова Івана, мама завжди м’яко направляла, але ніколи не нав’язувала своїх рішень. Стійко сприйняла й найголовніше чоловіче рішення сина – відправитися на війну захищати Батьківщину.
«Мама спочатку не зрозуміла, що я знаходжуся в АТО. Всю складність ситуації вона усвідомила тільки тоді, коли почали з'являтися перші репортажі з передової. Вона дзвонила, переживала, але героїчно переносила моє перебування там, - розповів Іван Начовний.
Іван додає: ніколи не втрачає зв'язок з мамою, часто приїжджає в гості.
«Найголовніше – це порозуміння. Завжди будуть конфлікти і недомовки, завжди ми як діти будемо «собі на умі». Але треба розуміти, що любов матері безумовна, вона не вимагає доказів, якихось вчинків, героїчних звершень, вона просто є протягом всього життя. Найголовніше - не втрачати зв'язок. Якщо є час - його треба присвячувати батькам, матерям. Зателефонувати, написати і дати знати, що ми, діти, поруч», - вважає Іван.
Віталій Литвин – радник голови Дніпропетровської ОДА
Батько Віталія Литвина – військовослужбовець, служив у різних країнах, тож сім’я багато подорожувала. Багато часу він проводив на роботі, тож Віталія здебільшого виховувала мама – Тамара Михайлівна.
«Не дивлячись на те, що всі мами зазвичай оберігають своїх дітей, моя мама - досить вимоглива. Нас в родині двоє синів, і кожного з нас вона виховувала справжнім чоловіком. Найцінніше - це почуття власної гідності, поняття честі та відповідальності за свої вчинки. Те, що сформовано в мені багато в чому завдяки моїй мамі. Я вдячний їй за це», - поділився Віталій Литвин.
Тамара Михайлівна – фельдшер на «швидкій». З раннього дитинства Віталій вмів непогано орієнтуватися в медичних термінах та знав, як надавати першу допомогу.
«Ще до школи навчитися читати я зміг завдяки мамі. З мамою вперше потрапив на риболовлю, вона вчила мене плавати, - згадує Віталій. - Доки живі наші батьки, ми всі залишаємося дітьми. Я хочу залишатися дитиною для своєї матері дуже довго. Мама, будь здорова, я тебе люблю».
Завантажуємо ще