Опубліковано 03 березня 2020 року, 15:50

Навіщо Україні заводи

Давайте говорити прямо — за останні десятиліття так нічого і не було зроблено для захисту української промисловості.

На перший план виходять розмови про діджитал-епоху, економіку знань, постекономіку та емоційну економіку (без образ, Харарі). Все більше уваги приділяється сфері IT й аграрному сектору, все менше ми чуємо про індустріальний розвиток країни. Хіба що те, що він починає різко знижувати темпи.

«Будувати заводи» — це не реакціонізм щодо нових економік. Все якраз навпаки. Це реальне рішення. Бо нам всім вже давно треба повертатися в економічну реальність.   

Блок 1. Вічно потенційна ІТ-сфера 

Так, за технологіями майбутнє.

Ніхто з цим точно не буде сперечатися. Однак є кілька важливих акцентів, які я б хотів позначити. Перше — IT-сфера не є синонімом технологічного виробництва, і аж ніяк не вичерпує коло новацій ХХІ століття. Друге — розвиток IT-технологій в країні не робить автоматично її успішною на світовому ринку. Третє — індустріальне не завжди означає застаріле і відстале. А тепер будемо з цим працювати.

Структура розвинутих економік за останні десятиліття не так різко змінилась, як це подають медіа. Ключовими секторами Австралії, Швеції, Великобританії, США, Японії, Німеччини, Франції тощо залишаються промисловість і сфера послуг (де промисловість складає більше 20% ВВП), а ідентифікатором країн третього світу — аграрний сектор. І це доволі просто пояснити.

Успішні країни а) стимулюють ті види виробництва, де потрібен освічений професійний персонал; б) постійно розвивають реальний сектор економіки. Суто для виробництва сільськогосподарської сировини можуть залучатися некваліфіковані кадри. Хоча і тут практика показує, що без сучасних рішень ефективність виробництва дуже низька.

І от ми опиняємося у ситуації, в якій тренд на діджиталізацію став настільки всеохопним і масовим, що розмова про роль промисловості стала асоціюватися з чимось архаїчним. Але IT — це лише одна з багатьох деталей складного пазлу української економіки.

Розставляємо пріоритети?

Мені часто доводиться чути від бізнесменів і політиків схожу фразу: «У нас все популярнішими стають IT, так давайте тоді розвивати саме цю сферу». Але це дуже сильне спрощення. Адже при розрахунках можливого потенціалу її розвитку (зараз IT-сфера у структурі ВВП України має близько 3−4%) треба пам’ятати про те, що:

а) зараз в Україні IT-галузь працює більше на аутсорс, ніж на створення фінальних продуктів. Простими словами, збереження такої структури ніяким чином не прив’язує саме виробництво до України і ніщо не заважає вивести аутсорс-компанію закордон. Будь-які коливання — і втрачаємо як людей, так і гроші;

б) сам по собі ринок інформаційних технологій дуже нерівний і приносить реальну користь лише топ-гравцям. Допоки Україна не стане одним із світових центрів IT, будь-які зміни чи новації можуть мати доволі сильний вплив на економіку. Насамперед йдеться про ситуації, коли програмні рішення витискають функцію quality assurance (один із топ-запитів на ринку IT-спеціалістів). Так само втрачаємо, через все більший розрив у фінансуванні, висококваліфікованих спеціалістів і звичайних програмістів.

А основне, що ці втрати важко контролювати через те, що все це відбувається неймовірно швидко.

І у мене виникає питання — а чи правильно ми розставляємо пріоритети? Адже Україні потрібен технологічний ривок зараз.

Блок 2. Технологічний ривок, реальна економіка і промислове минуле

Складна реальність, прості відповіді.

Поділюсь з вами спогадом з нещодавної поїздки до Давосу. На форумі випадково ввязався у доволі різку суперечку про реалії української економіки з одним колегою із її реформаторів. Зміст цієї суперечки можна звести до питання: навіщо Україні промисловість?

А відповідь тут буде навіть дещо підручникова, бо це фундаментальне розуміння функціонування процесів. Реальний сектор є основою економіки розвинутих країн. Про це знають і цим користуються навіть тоді, коли б здавалося у цьому немає потреби. Так, у Данії, Норвегії, Швеції тощо ще й досі існують потужні державні програми з підтримки побудови заводів. Це при тому, що інвестиційний клімат у цих країнах начебто і дозволяє від цього відмовитися. Там є розуміння, що завдання держави створювати умови та задавати точки зростання. Промисловість — була і залишається у пріоритеті. Це запорука стабільного розвитку. Реальний сектор дасть Україні більше податків і додаткової вартості.

Три аргументи за те, чому варто будувати заводи

І. Це не вимагає мільярдних інвестицій

Існують доволі конкретні цифри щодо того, скільки коштує побудувати середній за потужностями завод: від 1 до 1,5 млн доларів коштує розбудова стандартного промислового ангару на 2 500−3 000 м² з під'єднаними базовими комунікаціями і ще від 1,5 до 2,5 млн доларів коштує обладнання для виготовлення продукції. Йдеться не про 1 млрд доларів чи ще більші суми — щоб запустити завод на 40−50 робочих місць вистачить 3−4 млн доларів. Наприклад, у завод Plank, який спеціалізується на виготовленні електрофурнітури і є частиною індустріального парку «Біла Церква», на старті вклали 2 млн доларів. Прогнозований час окупності заводу — 4 роки. 4 роки!

ІІ. Це прибутково та технологічно

Промисловість в Україні — це прибутково. Якщо подивитися на світову практику, то середній дохід більшості промислових заводів дуже рідко дотягує навіть до 15% річних. Підприємці у США розглядають як позитивний показник 3−5% річних, у Франції і Німеччині — 6−8%. В українських реаліях можна заробляти 20−25% річних, що виводить нашу країну в топ інвестиційних регіонів.

Звідки беруться 20−25%? Низька конкуренція, низькі витрати, величезний ринок кваліфікованих спеціалістів, дешеві ресурси і не дуже жорстка податкова політика. До того ж, сучасні технологічні рішення дозволяють підвищувати продуктивність праці (там, де раніше працювало 20 людей, за сучасним станком може працювати 2 людини), формувати еко-орієнтоване виробництво (яке в останні роки стає невіддільним від самого уявлення про будівництво заводу) і створювати безпечні умови праці.

ІІІ. Це українська реальність

Плацдармом для українського технологічного ривка може стати та сфера, яку через пострадянські стереотипи та сучасні IT-тренди ми залишили поза увагою. Українській високотехнологічній промисловості бути.

І наостанок я наведу ще один аргумент на користь того, що варто триматися реальності. Ми живемо в країні, де значну частину її території займають саме промислові регіони. Можна скільки завгодно мріяти про те, що сотні українських міст стануть, скажімо, туристично привабливими, однак в боротьбі за це є можливість втратити значно більше.

Блог вперше опубліковоно на НВ Бізнес: https://nv.ua/ukr/biz/experts/zavodi-v-ukrajini-chomu-ne-varto-vidmovlyatisya-vid-virobnictva-50073411.html 

До новин ДніпрОДА:

Завантажуємо ще
Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux